Вщухли дискусії по Булгакову, почалися по Ахматовій.
Ну що тут сказати? По-перше, прибирання бюсту поета, хоч Пушкіна в Харкові, хоч Ахматової в Києві абсолютно не шкодить віршам. Це не акт вандалізму, бо це не має стосунку до мистецтва, а якщо бюст невмєняємой художньої цінності, його можна завжди перенести до музею.
Але от яка штука щодо візуальних домінант наших міст і політики пам'яті.
Загинаємо пальці, в Харкові є Площа Конституції з дівчинкою на кулі, Павлівська площа, площі Свободи, Театральна площа, сад Шевченка і початок проспекта Науки. Сім центральних локацій під сім видатних пам'ятників. Ну вісім, бо на Театральній їх дві. Всі інші локації вторинні. Наприклад, був якийсь монумент колись на Харківських дивізій, який я бачила кілька разів в житті з вікна машини чи тролейбуса. Тобто, для мене він порожнє місце. А от Шевченка знають всі харків'яни.
Так от. Вісім локацій. З них дві зайняті невиразною дівчинкою на кулі і подарунком Церетелі. На одній Шевченко. Одну нещодавно звільнили від Пушкіна. Тобто залишається п'ять. А тепер знову загинаємо пальці, хто жив і працював в Харкові. Квітка-Основ'яненко, Гулак-Артемовський, Марко Кропивницький, Сковорода (!!!!!), Гнат Хоткевич, Лесь Курбас, Марк Йогансен, Хвильовий, Іван Багряний, Шевельов. Художники Самокіш і Єрмілов, Мечніков, угу. Бекетов нарешті. Сковороду, Бекетова і Мечнікова заткнули на локації, які явно вторинні, де їх не дуже видно.
Отак це працює. Бюст Ахматовій це відсутність бюста Сімоненку на тому ж місті, музей Булгакова це відсутність музею Листовичного. Вони всі займають чиїсь місця.
І так в будь-якому місті, центральних локацій не так вже і багато.

І з коментарів:
- Чужі займають місце наших, маркуючи територію: " тут наше всьо, у вас нічево своєво нєту" Так це завжди працювалю.
- люди плутають вірші з політикою пам'яті і візуальними домінантами українських міст.